Перебенді всі шляхи стоптали босими ногами,
За спиною ридають приглушено струни...
Вони-вартові пам*яті освячені віками,
Їхні думи загадкові,таємничі руни...
Перебенді всі шляхи розміряли босими ногами,
Вони знають напам*ять кожен з них...
І під їхніми віщими руками
оживає вічність....час застиг...
Віщі сліпці вчать бачити зрячих,
Сіють в серцях мужність і любов,
Ходять по містах і весях:будять сплячих!
Звеселяють душу і холодять кров...
12.09.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280202
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.09.2011
автор: Той,що воює з вітряками