________________________________________
участник_34
Жив колись юнак Пегас
Його пісні та подих ще не згас…
Він палав осіннім полум’ям надії
Гімном кохання, чинником від сугестії.
Та мовчазною була тиша…
Під склепінням райдуги чи вище
Що розкачувала, мов качалка, почуття,
Які ховав в сейф й не знав він вороття…
Він думав, що патрон вирішить усе..
Слова Аннете, що любив, мов та лапша,
Перетворили кохання юнака в амебу…
Догоріла скалка… А жити йому було треба!
Попри усе на світі,
Попри кохання сіті!
Бо лиш життя одне дано –
Попри усе, щоб не було!!!
участник_30
Слів шістнадцять за взірець.
І художник олівець
Намалює: Осінь, будку,
Сейф, качалку, незабудку
Пісню, що ласкає слух ,
І лапшу, ту що для вух,
Й безхарактерну амебу.
- Ні амебу нам не треба.
Чарівну веселку, кульку.
Й на кінець фірмову мульку.
Хай Юхниця , наш патрон,
Поскладає все в бідон.
І тоді, як прийде час,
Знов дістане їх для нас,
Щоб загадку розгадать –
Новий віршик написать.
Я ж бажаю щоб всіх нас,
Незговірливий Пегас
Й Муза нас не забували,
Завжди з радістю чекали.
________________________________________
участник_28
Буденний день –лапша, качалка.
В дитячій безлад, не пройти:
Патрони-кульки, халабуда,
На ліжку кубики, ляльки.
В кутку із покривала будка.
Хіба тут можна щось знайти?
Вже по інерції ходжу і прибираю,
Немов заведена - спробуй но спини!
В шухляду олівці зсипаю,
Малюнки в купку загрібаю,
Як листя зжовкле восени.
Немов амеба в патоці життєвій
Пливу, кружляю і гублюсь щодня.
Незговірливий паросток надії
Потиху, знехотя шукає вороття...
Візьму ослінчика, щоб на Пегаса злісти
О, друже швидкокрилий!
Стій, не поспішай!
Я хочу залишити місто.
Летімо разом в твій славетний Гай!
Нехай собі, добробут, місто,
Лапша, котлети, борщ, прання
Я краще заспіваю пісню,
Про те, як зважусь на Нові знання.
Зробив Пегас два кроки по асфальту,
Стрибнув – і вже землі нема.
В моїх очах чи сльози, чи веселка?
В моїх очах полощиться журба.
________________________________________
участник_24
Перетворення Пегаса
Будка – хатка, в ній Пегас,
Задививсь на ранню осінь.
Раптом пісня полилась –
Це веселка води просить.
У куточку на столі
Ще парують макарони.
По інерції у сейф
Він сховав свої патрони.
А качалку й олівці
Кинув у шухляду столу.
І усмішка на лиці
Говорила про добробут.
Вже ІКС – ФАКТОР розпочавсь,
Кульки полетіли в небо…
Й незговірливий Пегас
став подібним на амебу.
________________________________________
участник_22
Пегас-рецидивіст
Пегас наш у спадок отримав достаток,
Купив собі трактор на свій резус-фактор,
Тихо він кульку із будки дістав,
Пісню співав і веселки шукав.
Засукав рукави, із краника взяв,
На чорному ринку її не продав,
Поставив у сейф він на свій власний дрейф,
Чекав він свій фейс і із грошами кейс.
Осінь настала, прийшли макарони,
Дружина-кобила, качалка аж стогне,
Інерція суне, лиш кульку забрав,
Хотів повернути – ОМОН лиш піймав.
Слідчий розумний, ну прям як Патон,
Пегаса в полон і у кульку патрон,
Мов ніжки амеби – білий порошок.
“Ну ти ідіот, краще взяв би грушок!”
________________________________________
участник_21
Журився кілер Вовкодав:
У сейфі жодного патрона —
Мука, качалка й макарони,
Що їх про чорний день ховав.
На вбивства попиту нема,
Неначе світ цей подобрішав.
Довкруж інерція і тиша,
Лиш осінь диха тайкома.
І кілер олівці торка…
Невже він зм’якне, мов амеба
І намалює кульку, небо,
Веселку, будку та Сірка?
Чи пісню він складе для нас
Про фактор страху і достаток,
Хоч як пручається затято
Його незгідливий Пегас?
________________________________________
участник_20
Пегас об'Ївся макаронів...з будки вилізти не може
Усе чекає, що амеба допоможе
А та, неговірка, схопила скалку
І як впиріщить бідну... так не били змалку
Момент інерції той важко уявити :
Мабуть як у більярді кулька, як патрон, що нам не зупинити
А за конякою, як шлейф пішла веселка,
Як осінь кольорова, як люстерко.
Такий ще фактор тут спада на згадку,
Червоного і синього було в достатку)
Та якщо бути в описі відвертим,
То не одну коробку олівців нам доведеться стерти.
Конячка бідна, сісти досі ще не здатна,
Була з амебою розмова... жарка і приватна.
А скалку в сейф відтоді все ховає
І пісню про дієту, чуєте??? Співає! ))
________________________________________
участник_19
Вручають пегаса за твір ідеальний,
У будці при дворі собака гарчить,
Інерція знову нас надихає,
Пісня народна на "х-фактор" звучить.
Нас осінь зібрала, щоб літо згадати,
В кімнаті качалка без потреби стоїть,
Із сейфа заберу патрон ржавий останній,
Вистрелю в кульку...Макарони доїм.
Ось таке от життя в хаотичному русі:
Мов амеба в цій світі почуваюся я,
Із шухляди дістану олівці кольорові,
Щоб хоч якось прикрасить ганебне життя.
У темних плащах...і темні в них шапки,
Нерозговірливі й замкнуті стоять у пітьмі...
Страшні вони з виду...Страшно й казати....
Ось так от достатку живуть в самоті...
________________________________________
участник_18
Холоднішає в сутiнках рано -
Ociнь сумoм до нас підступа...
Не ходити нам разом по трави,
І суниця давно відійшла...
.
Догоріли вже ватри поліна,
Що колись зігрівали вночі...
У коханні тобі на колінах
Зізнаватись, на жаль, не мені...
.
І холодна роса на світанні,
Багровішає листя в гаю...
Одна посмішка миттю, остання -
Та й облишу я мрію свою...
.
Я тебе не забуду ніколи...
Не мені усміхнеться краса...
Є напевне, що ти моя доля!
Твої очі ... Та руса коса...
.
Я ніколи тебе не зустріну,
Не з тобою кохання - мені...
Уві сні я тебе ще зігрію,
Та в житті не зустріну вже - ні!..
________________________________________
участник_15
Коли Пегас безкрилий рветься в небо
І будка одинока - лай не чути,
Інерція не дасть йому злетіти
Лиш пісня щастя кличе ще до себе.
Такий життєвий фактор випливає,
Приходить осінь, розливає фарби,
Її достаток тільки серце вабить,
Є олівці - природа оживає.
По осені незговірливий вітер,
Йому кулька на радість дісталась.
Веселка після дощику гралась,
Готує тісто качалка к обіду.
Лише сейф, що стоїть у куточку
Патрон і пістолет зберігає.
Пліснявка макарони з'їдає,
Коли амеба вабиться в ставочку.
Не стріляйте в мирних голубів
________________________________________
участник_11
ЧОРНО-БІЛІ ЯНГОЛИ (АМУРИ ЧОЛОВІЧІ)
****
Малювала ОСІНЬ ОЛІВЦЯМИ блік тепла.
Три амури гомоніли на окраїні села:
— Закохав я два сердЕнька в зірний час
Й разом з нами стукотить ПЕГАС.
Щемління сколихнулося незнано-небувале —
Рай, ВЕСЕЛКУ – ПІСНЯ ніжно колихає.
**
— А мій — НЕЗГОВІРЛИВИЙ дружок —
Цок–чарчиною–і–цок.
На порозі жде дружина й хутко:
— Ось КАЧАЛКА — он Сіркова БУДКА,
Ось «на вуха МАКАРОНИ»
Й попри всі старечі заборони
Ти до ранку там прохнюпся,
А я з любком любощів нап’юся.
Чоловіче все, й лице твоє — АМЕБА.
— Не волай на мене так.
— Не треба.
Грюк дверима і втекла.
Ось такії янголяточки дива.
**
— В мене тай підкралось інше лихо,
Без набоїв, гільз, ПАТРОНІВ убиває тихо:
У чавуннім СЕЙФІ серце — льодоКУЛЬКА
Й з уст ув очі дихає цибулька.
Там ДОБРОБУТ чаші налива
Та між них пророслася кропива.
****
Час тікАє по ІНЕРЦІЇ в безодню —
Руху ФАКТОР незворотній,
Та життя воно – одне. Курличе…
Чорно-білі янголи — чорно-біле віче
(чоловіче).
________________________________________
участник_5
Незговірливий Пегас.
…Пегас незговірливий в будку заліз,
Бо осінь – інерції фактор.
Тож в сейф олівці викладаю з валіз,
І злюсь на коня як собака.
Не пишеться пісня - добробут не йде,
Ніхто ж гонорар не заплатить!
Доїм макарони – веселка піде
З очей моїх. Хочеться плакать.
Єдина розрада – качалка моя,
Усядуся, й буду гойдатись.
Правиця ж патрон у пістоль заганя,
Мабуть, доведеться стрілятись.
Твір вчасно не здам, і редактор - уб’є.
Та я – не амеба, чекати!
Хай куля проб’є бідне серце моє -
Полине дух-кулька літати…
________________________________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280019
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 11.09.2011
автор: Dragon`s_smiles