липневе сонце більш не гріє душу,
птахи замовкли, може, назавжди.
вперед, вперед іти постійно мушу,
от тільки я не знаю ще куди.
вогонь погас, пісні геть стихли,
все стало сірим й звичним знов,
а я до сміху,щастя звикла
мені сподобалась любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279852
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2011
автор: girl-poletje