НЕБО СТОМЛЕНО ГОЛОСИЛО

НЕБО  СТОМЛЕНО  ГОЛОСИЛО

Небо  стомлено  голосило
Над  розмореною  землею.
Вітром  хмари  носило,
Як  на  парафіні  акварелі.

Земля  спраглими  вустами
Ловила  краплини  мить
І,  радіючи,  танцювала
Під  фанфари  лихоліть.

Небо  стомлено  голосило
І  йому  вторили  ліси,
І  вітром  по  усюдам  носило
Павутиння,  що  не  там  висить.

Крони  тягнулися  вгору.
Поля  лягали  ниць
Допоки  не  розпогодилось
І  заблимали  небеснії  суниці.

Небо  стомлено  голосило…
Вітром  хмари  носило…
Крони  тягнулися  вгору,
А  поля  лягали  ниць…
                                                                         /  Курашівці  6  липня  2002  /

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279719
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 10.09.2011
автор: Саня Труш