Прости… Прощай…
Здається я стомилась, від сутності своєї і бажань,
Здається сильно воля похилилась, від мрій моїх і сподівань…
Прости… Прощай…
Твій дім не зігріває, моєї раненої вже давно душі
За що мене карає Бог, на цій землі…?
Прости… Прощай…
На тебе я молилась, хоть завжди знала ти не ідеал,
Але навіщо я тоді влюбилась й усе тобі віддала без вагань…
Прощай… Прости…
І вже мені не варто казати про кохання : Відпусти,
Я так стомилася собі брехати і з маскою щасливою іти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279635
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2011
автор: Lesyunya