Метафізика осінніх метаморфоз
Гроза, веселка, осінь – день вже згас,
Та креше іскри вогняний Пегас,
І пісня лине, ніби по інерції –
Як фактор спільності із серцем серця і
Неначе кулька, наостанок – в небо.
Самотність, незговірлива амеба,
Із сейфа смутку дістає патрони і
Полює на достаток у гармонії.
Побудка, будка, макарони в миску…
Чи пес кота злякав, чи кіт зумисне
Яскраві олівці до ладу римами
Розкидав мов відлуння Гуго Римана.
А ранок розгойдався у качалці,
Роззапахнився кавою у тац,і
І сон нічний пірнув у листя плетиво,
Що двірником у кучугуру зметено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279577
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 09.09.2011
автор: Dragon`s_smiles