Мира
Осінній дощ - то мої сльози,
Зненацька прогриміли грози.
Знову плачу я, а ти це знай.
Чому так? Не треба, не питай.
Скло кришталеве вщент розбите,
Вино в графині не допите.
Погоду настрій переймає,
На сум мій злива не зважає.
Onegin
Вино без сумніву рятує,
Та злива досі ще лютує.
Ти дивишся в вікно із сумом...
Самотність - в серце наче струмом.
Та припиняй вже сльози лити,
Дощ пройде, треба далі жити!
І пам`ятай - завжди у тебе
Є ті, хто пригорнуть до себе!
08-09.09.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279504
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2011
автор: Письма осени