Каплями дощу, не омити мою душу,
Променями сонця не зігріти вам її,
І тому блукати в світі сам я мушу,
Сам шукати буду землі ті святі …
Каплями дощу, не омити гріх із серця ,
Променями сонця світло в душу не дійде,
І шукати треба в серці те що зветься
Раєм, камінь з серця сам не пропаде…
Каплями дощу омиваю тіло грішне,
Променями сонця припікаю рани всі,
Закриваю очі і я бачу тіло ніжне,
Твоє тіло й посмішку в імлі …
І хоча твій образ весь в тумані,
І хоча не придивившись не збагнеш,
Що усе життя я жив в омані …
І що не зробив того не повернеш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2011
автор: Віктор Непомнящий