він мешкає в жовтні,
лаштує собі сіті власноруч
та ніколи в них не потряпляє.
над його головою радяться пори року,
радіють у ньому йому і навіть без нього.
часом трапляються з ним сни,-
такі непідробні й далекі,
що хочеться їх оспівати без голосу
і він витрачає на це всю свою осінь-
таку ж нетривку і вічну як він.
листя горить ще жалісливо,
бо не таке вже воно й жовте у жовтні,
лише трохи ображене й змерзле...
буває, що всі ми здаємся листям,
котре невидима рука позгрібала до купи
в дарунок самотньому вогнищу...
та навіть воно не триватиме вічно,
бо вічний тільки він... у жовтні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279431
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2011
автор: Biryuza