Як багато для нас ,,святих'',
Що в обійми до смерті рвуться -
Що дав Бог, те не можна взять:
Ми шануємо самогубців.
Хай вмирає, якщо пророк!
Ми спровадим у небо синє...
В нас немає чомусь жалю:
Ми сміємося над святими.
Тільки сонце завжди пала,
Тільки небо не має стелі...
Нас, напевне, прокляв Мойсей...
Ми загинемо у пустелі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279178
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2011
автор: Віктор Фінковський