В очах твоїх втопили Атлантиду
І я загину в сірій цій безодні.
Непереборно ваблять (з глузду їду)
Вуста пекучі, погляди холодні.
Парадоксальна пристрасть лячно-мила
В емоцій вир спокусливо манила.
Злетіла сумнівів завіса зайва –
Галопом у Геєну мчать два серця.
В полоні подиву і місячного сяйва
Забута аксіома: «Все минеться» –
Не стане фарб яскравих на палітрі
Повільний пух кружлятиме в повітрі.
Слідів моїх не вгледиш на снігу ти
Іскрить він бездоганністю фаянсу.
Не бачитись – єдиний шанс забути,
Або ілюзія такого шансу…
Кохання пити із твоїх долонь я
У напівмарення втечу з безсоння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279026
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Гетманец А