З чумацького шляху зоряний пил
Незримо лягає під наші ноги.
А я ледве іду... і немає вже сил...
Поможіть мені люди, поможіть мені Боги,
Пізнати істину найвишу й святу -
Для чого люди хочуть правити світом.
Невже, щоб переводити хліб й оту
Совість свою... і пропадати, як мороз літом...
... А під ноги стелеться зоряний сніг
І в нім мільярди небесного часу.
Іду і чую... біль стомлених ніг
І скрип піску - безконечну зоряну масу...
... Мільярди галактик - енергія Часу
І "мерзена" захланість дрібної людини,
Яка все шукає свою "вищу расу"...
Та не може прожити без сонця
Й повітря навіть хвилини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2011
автор: Д З В О Н А Р