БУТІК МРІЙ (частина двадцять четверта)

Тест  на  вагітність  підтвердив  підозри.  До  решти  проблем  додалася  ще  одна  -  так  вже  сталося  що  завжди  обережна  і  передбачлива,  Анна  не  чекала,  що  похід  на  Сашину  виставку  може  закінчитись  тим,  що  їм  дозволять  побути  вдвох.  До  цього  вона  дозволяла  собі,  не  запобігаючись,  кохатись  лише  з  чоловіком,  а  тепер  Анна  навіть  приблизно  не  уявляла  хто  дозволив  зародитися  в  ній  новому  життю,  адже  і  з  чоловіком  статеве  життя  було  регулярним.
Перше,  що  вона  для  себе  твердо  вирішила,  було  те,  що  дитина  в  будь  якому  випадку  лишиться.  
Останні  два  тижні  вона  не  підпускала  до  себе  не  тільки  Олега,  Анна  не  відповіла  на  жоден  з  Сашиних  листів  і  дзвінків.  Вона  не  хотіла  бачити  нікого...
Але  тепер  вирішила  -  хто  перший  з  них  з,явиться  на  горизонті  -  тому  і  повідомить  новину  про  вагітність.
 Вона  не  знала  який  злий  жарт  зіграє  з  нею  доля.  Вже  будучи  вдягененою  щоб  іти  забирати  Ангелінку  з  садочку  вона  почула  телефонний  дзвінок  -  це  був  Саша.  Вирішивши  не  відступати  від  свого  рішення  Анна  підняла  слухавку  і  одразу  ж  випалила  -  "Саша  -  Я...  Я  вагітна".  Саме  в  цей  момент  в  двері  увійшли  Олег  з  Ангелінкою.  Олег  тримав  прекрасний  букет  квітів  а  донечка  волочила  величезного  білого  ведмедя  з  рожевим  серцем  в  руках.  
"Мамусьо!  Наш  тато  повелнувся  з  відрядження"  -  застрекотіла  Ангелінка...  "І  ми  тебе  клепко  любимо"...  і  потягнула  татову  руку  до  руки  мами.
В  слухавці  ще  кілька  раз  почулося  Сашине  "Алло!!!.Алло!!!"  але  Анна  впустила  її  з  рук  на  підлогу,  від  чого  та  розлетілася  в  різні  боки...  щось  під  шафу...  щось  під  тумбочку.  
Олег  підійшов  ближче  і  тихо  сказав  Анні  -  "Я  лише  підійшов  до  садочка  щоб  побачити  Ангелінку  але  вона  побачила  мене  першою  і  я  просто  мусив  сказати,  що  прийшов  забрати  її  додому,  щоб  не  створювати  вихователям  з  садочка  зайвих  приводів  поговорити.  А  квіти  і  ведмідь  з,явилися  вже  по  дорозі..."
Сил  прогнати  Олега,  тим  паче  на  очах  Ангеліни,  яка  саме  намагалсь  перетягнути  величезного  ведмедя  через  порог  квартири  у  неї  не  було...
Прошепотівши  йому  на  вухо,  що  він  лишається  лише  до  вечора  вона  пішла  до  кухні,  навіть  не  намагаючись  зібрати  рештки  телефону  який  валявся  під  ногами.  
Тим  часом  Саша  покинувши  марні  спроби  додзвонитися  до  Анни  почав  збирати  речі  в  дорогу  до  Ужгорода

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278646
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2011
автор: Ledy WinD