Прикрашена калиновим намистом
ступає тихо осінь золота,
у коси заплела багряне листя,
а жовта сукня довга – аж до п’ят.
Іде містами, селами нечутно,
дарує людям щедрий урожай –
солодкі, соковиті стиглі фрукти,
й на овочі багатий рідний край.
Блукає в лісі тихими стежками,
шукає спокій десь поміж дерев,
сумує журавлиними ключами,
а дощиком дрібним знімає стрес.
Над озером спинилась на хвилинку,
вода у нім мов дзеркала овал,
всміхнулась своїй вроді сумно-гірко,
маленькі хвильки змили ту печаль.
Фарбує трави й листя в колір сонця
чарівна сукня дотиком легким,
а сонечко з-за хмар мов у віконце
все рідше посміхається до них.
Втомилася природа – час поспати,
під снігом відпочити слід землі,
а звірам в теплих нірках подрімати,
весни чекати птахам і мені.
21.08.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278439
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.09.2011
автор: Alyana