Ти з’їв вершки Її дитинних мрій.
І губи в тебе ще липкі злочинно.
І у любовних рим у тебе вже застій.
Пора проводити план «Б» напевно.
Ти виливаєш пахощі недорогого лейблу
І мило дивишся блакитним озером очей..
У вушко муркотиш: «Облиш це, baby»…
«Я ж вільний кіт, що любить смак ночей»…
Заламіновані акторські фрази, трюки,
Немов жилети, що у сильний шторм
Рятують так надійно лиш в години смути,
Ти вибудовуєш на оборону знов.
Але ти стер вже механізм заведений.
Ти вичерпав запас красивих слів.
І не охайно бруд весь твій заплетений.
Бо навіть не роман це з Казанови снів.
Та і вона вже не маленька дівчинка.
Рожеві окуляри носить лиш для прикриття.
І ти не ідеально виписана іпостась-картинка.
Скоріше проміжний пункт того забуття.
У неї розцвітуть на пальцях вишні.
А мрії стануть ціллю в небесах.
Вершки розтали, та вони суєтні, грішні.
Бо суть живе у Ній самій, як синій птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278291
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2011
автор: Sundreen