Я б зістрибнув із скелі у безодню,
Я б утопився в водах річкових,
Убив би силу я земну, природню,
Навіки мій би голос стих,
Якби нічого я не чув про них,
Якби нічого я не знав про мрії,
Що живлять розум і жагу до дії,
І затуманюють людські серця.
Із ними йтиму, йтиму до кінця,
Не розгублю їх, в полі не посію,
А збережу їх в себе у душі.
Усе життя я лиш роблю, що мрію
Про щиру душу й волю без межі.
Бо хто не мріє, той гниє в іржі,
І той не знає радості земної,
І не приємний тому запах хвої,
І не оцінить той оцих рядків!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278114
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2011
автор: Іван Блиндюк