Ти в світ з'явився, як скінчилось літо.
А міг, мабуть, весною народитись,
Коли біжать неcтримно води талі.
Але ж весняні діти - всі брутальні,
Нестримні, як весняні ручаї,
І в радості, і в горі - без країв...
Ти міг би народитись, певно, влітку,
І був би, як ота пахуча квітка,
Чиї пелюстки - гарні й запашні
Занадто... Не підходьте близько, ні!
Ти міг прийти білявкою-зимою,
Коли земля за сонечком сумує,
Але ж зимова стримана душа
Всечасно вкрита розмаїттям шат.
Ти міг прийти в часи дощів сумні,
Коли все плаче... Ні, мій друже, ні!
Забудьмо про сумний вологий холод!
Погляньмо: вбрані діти йдуть до школи,
Бо ж нині - день майбутніх перемог,
Надій, чекань, букетів і думок.
Багатозначне свято - так і треба!
Я вдячна, друже, осені - за тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278064
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2011
автор: Кузя Пруткова