Хмари-кочівники відходять у вічність обозом,
Залишаючи тобі свою ніжність і сльози...
Залишаючи тобі ім*я-
тонку ,ніжну срібну нитку,
Ти забуваєш власне "Я",
Ти бачиш тільки дивну квітку...
Квітку,як символ миру,
Як вічний символ Творця ,
Квітку,як символ віри,
Я знаю кожну лінію твого лиця!
Хмари-кочівники відходять у вічність обозом,
Залишаючи тобі нерозтрачену ніжність і сльози...
20 серпня 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277740
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: Той,що воює з вітряками