І юність золота минула наче спогад
І старість не продовжує життя
Залишилась одна дорога
Що сповнена журби і каяття
За всі гріхи років минулих
За згаяний навіки час
І за вогонь чеснот забулих
Який давно у серці згас
І ніщо не вилікує душу
Сподівання всі зруйнує час
Чи дістанемось колись до суші
Серед моря смерті що оточить нас?
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277709
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2011
автор: TarlsoN