Сонет 19
Ми з глини зроблені – життя,
Мов скульптор, в пошуках працює,
Вдягне сорочку забуття
І совість нас вже не турбує.
Туман осінній залетить
Через розчинене віконце,
Вже й пісня в серці не дзвенить,
Не бачать очі в небі сонце.
Тобі, поете, дар палкий
На те у серце вкарбували,
Щоб Думи душі зігрівали
У час знедолення лихий.
Слова посіяні тобою
Розквітнуть знов і знов весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277262
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 27.08.2011
автор: Ерох2