Поринувши у царство ночі,
Все перетворюєш в обман;
Від темряви осліпли очі,
І у думках - лише дурман.
Кружляє все навколо тебе,
І ти, не стримавшись , летиш
У вир подій, летиш до неба,
І не встигаєш, і спішиш.
Хоч ти не знаєш свого дому -
В блуканнях серце зігріва;
І не зважаючи на втому,
Складаєш ти в устах слова.
Ти пишеш пісню про свободу,
Й п"янкий дурман полів, лісів,
І про чиюсь незнану вроду,
І про блукаючих співців.
Життя, мов мить, спливає в Вічність,
І ще ніхто не зупинив
Веління Часу, й дружби вірність
Загине в темряві могил.
Хай наступає царство ночі,
Та місяць більше не зійде
Для тебе, бо осліпли очі,
Душа осліпла, й сон іде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2011
автор: Андрій Мигорович