Я дивуюсь куди поспішають,
Мої роки на перегонки?
Чом думки мої щемко гортають,
Вже прожиті, давно, сторінки.
Як вела колись мрія в майбутнє,
Не лічились ні роки, ні дні,
А минулося, то незабутнє,
Ой, як часто вертається в сні.
Наша молодість птахом майнула,
Стала швидко вона на крило.
Осінь паморозь, в котре, сипнула
На уже посивіле чоло.
Про майбутнє давно вже не мрієм.
За минулим – пробив уже дзвін.
Тож ласкаєм тепер ностальгію
Як своїх, посивілих, дружин.
І признатись уже не чекаю.
Я на зустріч рожевих надій
Тільки, подумки, ніжно ласкаю
Неповторний , весняний розвій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277163
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: євген уткін