В праці
гне
людина
спину,
щоб збувалися казки.
Та
у світі
є країна,
що
все
робить
навпаки.
Журналісти
і поети
вам
її
не вкажуть
меж.
Ви
в тім краї
не живете,
бо життям
це
не назвеш.
Слава – тим
та іншим слава!
А призначеним –
ганьба.
"І ні ладу,
і ні права!" –
виє
газова труба.
Від неправди і розрухи
і святий
осатанів.
Всюди
простягає руки
п’яна
армія чинів.
У країні
є герої –
охоронці
владних банд;
інквізитори при зброї,
чий магістр –
сам Гарант.
Хто
там
захисту закону
й прав
від "органів"
хотів?
Вишки.
Дріт колючий.
Зона.
І безкарна лють
"ментів".
А збереться
чорна зграя
із замріяних прочан –
на смирення
наставляє
їх
годований чабан.
Ось
продав він
Слово Боже
і бордельчик окропив.
Дивний край це.
Чи то, може, -
прихід
жадібних попів?
Що ж іще
вам
розказати
про життя - буття
у них?
Поле,
ліс,
дороги
й хати
розділили
пахани.
Відчайдушний стогін
лине,
будить
в серці
біль та гнів.
Що ж це
за чудна країна
(чи угіддя для панів)?
Упізнали?
От і добре!
Та затямте назавжди:
справи й помисли хоробрі
правду
повернуть
сюди.
Та
incognita країна
заховалася у хлів.
Жде
від дочки і від сина
порятунку
від катів.
серпень 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277138
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: Ігор Бринцев