Самотнє листя дихає хандрою,
Ковтає місто сонячні нектари,
Та скоро осінь ниткою німою
Пов’яже площі, парки і бульвари.
Вже дощові сонати починають дні,
Пройдеться осінь жовтою косою,
ще нам тримає небо сонячні вогні
та плаче літо в мене за спиною…
Та плаче тихо літо, десь звучать сонети,
Спітніле за день тіло дякує дощу,
А десь далеко чути сонячні кларнети -
То пустує серпень. Востаннє. Досхочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277134
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: Квітка Надії