Уперто ще світло погріє обличчя,
Та промені втомно косіють,
Бо літо втікає, шумить мов сторіччя,
На вітрі листки майоріють.
І ви відірветесь – життя є коротким,
В тандемі із постлітнім тлінням,
Злітають мільйони на миті солодкі,
Заснуть із холодним повітрям.
Спокійними будьте - я вас не забуду,
Ви б’єтеся пам’яттю в серці,
У грунті лиш місце житейського бруду,
З дитинства ви стелите стежки.
Із подихом вітру, із галопом долі
Являйтесь мені опівночі,
Багрянії крила, несіть душі волю -
Для створення щастя ви зодчі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277118
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: Без Hi