не розказуй мені всієї правди
я не хочу одразу зі сміху вмерти..
ти ніколи не вміла жити /та й готувати/
а останні слова не змогли на губах завмерти.
намагаюсь підтримати якось тебе і життя у тобі
а тим часом в будинку не втримують нерви
вже не в нашому.. з середини руйнуються стіни.
якщо ще раз почую мелодію /наших колишніх/
«про щастя» пластинок
мабуть з глузду поїду /у гори/
або просто /по венам/ до піни
я вже зважився зранку й не стану вагатись знову
щоб нікуди не йти та нічого вже тут не лишати
я готовий нарешті забути людську
і завчити мовчання /мову/
я звільнився від тебе нарешті
не потрібно /в цей світ/
прокидатись..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276956
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: команданте Че