Пробач, не тямлю, що роблю.
Це все від того, що люблю.
Ти ж бачиш - серденько навпіл,
Оця частинка дітям, а оця тобі.
Не сердся, я тебе благаю,
Я більше за життя тебе кохаю.
Не буде милий світ, якщо без тебе
Не треба ані сонця, ані неба.
Ніхто й ніколи так мене не грів,
Лиш ти душі торкнутися зумів.
Без тебе дихати не зможу, чуєш, любий?
Без тебе більше посмішки не буде.
Без тебе буде порожньо у серці,
Ти моє щастя, радості озерце.
Лише з тобою затишно й спокійно,
З тобою море насолоди беззупинно.
Пробач мене, пробач, якщо я винна,
Але прошу тебе не сердся через край
А так тебе кохати не повинна,
Але люблю тебе до болю, любий, знай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2011
автор: never