ти стаєшся візерунками на посуді
чи моєму досвіді крихкому.
на щастя розбиваєшся голосно,
не дозволяєш з себе їсти нікому.
а мною марять стіни реанімації,
виделкою з горла шкребуть твої рештки.
хімічні реакції на лавичках станції,-
яка ще любов в керамічнім арешті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276915
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Biryuza