***

ти  стаєшся  візерунками  на  посуді
чи  моєму  досвіді  крихкому.
на  щастя  розбиваєшся  голосно,
не  дозволяєш  з  себе  їсти  нікому.
а  мною  марять  стіни  реанімації,
виделкою  з  горла  шкребуть  твої  рештки.
хімічні  реакції  на  лавичках  станції,-
яка  ще  любов  в  керамічнім  арешті?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276915
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2011
автор: Biryuza