Україно моя, синьооких озер сторона,
Жовтокосих ланів, карооких садів, неперевершена краса,
А зелень трав, лісів і долин милує ока зір
І неба, твого блакить, чистіша від сльози-роси Зорі, ти повір.
Шовкові поля...й пісня солов"я, лине над краєм,
Любов"ю омита рідна земля, що зветься чарівним дивокраєм,
Червоні кетяги калини, немов намистини
Й рута- м"ята, прикрашають українську садибу біля хатини.
Оксамитові спориші, холодять ноги босі
Й вітри завивають у степах і на покосах, буйні, стоголосі,
Сміються наші любі діти милі та курносі,
Нас зігріва, золоті соняхи і жита, і волошки в колоссях.
О, Україно, чумацьких шляхів твоя сивина
По пагорбам і міжгір"ям між хвиль морів, між крутих століть пролягла
Й кров"ю змочена козацькою колись була вона
За незалежність і щоб була вільною наша українська земля.
Україно, ти, батьківщина, зореока моя,
Я сьогодні піднімаю келих червоного і хмільного вина
За Незалежність від країн -узурпаторів сповна,
За мрію козаків, щоб ти була щаслива й духом і міццю росла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276785
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2011
автор: Макієвська Наталія Є.