***
Я хотіла торкнутись вічного,
У буденнім знайти пророче.
Та натомість терпкою нічкою
Закохалась в бездонні очі…
Буть хотіла твердою, владною,
Докладала в свій голос криги,
А гаряча сльозинка зрадила,
Розгорнула мене, як книгу…
Проникала в найвищі сутності,
Щоб зневажити поклик тіла,
Та скорилась його могутності
І хотіла. І знов хотіла.
І зневірювалась. І вірила.
Будувала і руйнувала.
Вишивала зірками й дірами,
У собі себе пізнавала…
І з надуманих тих реальностей
Я прийшла у просту реальність –
Що всесилля моє у слабкості,
А краса – то неідеальність…
І нехай через раз спотикаюся
І дурні мої мрії дивні –
Я живу. Я грішу і каюся.
Я людина! Я просто людина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276780
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.08.2011
автор: Юлія Холод