Душа знаходиться під гнітом та журбою
У горлі ком, з очей біжить сльоза
Не стати нам близькими вже з тобою
Для тебе моя творчість просто гра
Те що пишу ніколи не оціниш
Розкритикуєш слів моїх вінок
Мені болить! Невже цього не чуєш?
І душу крає плин твоїх думок
Я знов палаю в вічних порівняннях
Не досконалим звеш ти кожний вірш
Це викликає муки та страждання
Тоді ти просто візьмеш та змовчиш
А іншим заспіваєш дифірамби
Дослухавшись до кожного рядка
Мене почути також ти вже мав би
Невже бездарна в тебе я така?
Хизуючись тонким сприйманням світу
Роль критика на себе ти вдягнув
Хоча не в змозі сам вірша створити
Поетом ти ніколи і не був
Чому ж тоді мої вірші вбиваєш?
Чом не приймаєш ти мій божий дар?
Чому ти душу мою напуваєш
Отрутою (немов вона нектар)?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276679
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Надія Маньковська