БІЛЕ.
Моя ти рідна Україна!
Найкраща на Землі країна!
Багата надрами, лісами,
озерами і небесами,
ученими, учителями,
спортсменами і лікарями.
А чорноземи! Що казати –
могли б весь світ нагодувати!
Чарує всіх твоя природа
і зваблива дівоча врода,
міцні , кремезні парубки,
і до роботи мастаки!
Відкриті, щирі, добрі люди,
тут кожен гостю радий буде.
Співуча українська мова –
весь світ признав – вона чудова!
Ми горді, що ми твої діти
і гордість цю несем по світу!
ЧОРНЕ
Кордонів гордість ця не знає
і за кордоном осідає…
Вже нас десяток міліонів
країну славить з-за кордонів,
для діток гроші заробляє,
надій вернутися не має…
А може варто повертати
і дома щастя будувати?
Ми з кожним днем живемо краще,
а хто бідняк – так той ледащо!
Народні слуги – депутати
уміють про країну дбати,
вони весь час бюджет латають,
адже мільярди з нього мають!
Тарифи людям піднімають,
самі ж в офшори утікають…
У всіх містах висять білборди,
на них здорові, ситі морди
кричать, як добре може стати,
коли він стане депутатом!
І ми їх тупо обираєм,
А вже за тим – лікті кусаєм!
У нас чудова медицина
(порадьте – де взять інсуліна?)
Ми перші в світі щодо СНІДу,
а ліки де? Нема і сліду!
А правозахисна система?
Яка болюча, вічна тема!
Лиш тих надійно захищає,
хто купу грошей на те має…
Підеш придбати для малечі
найважливіші в школі речі –
заплатиш стільки у крамниці -
положиш зуби на полицю!
Нам славні надають кредити –
не повернеш – нема де жити,
бо йде квартира у заставу…
Для банків дуже ласа справа!
Колись було нас значно більше,
хоч і жилось тоді нам гірше .
Згадайте –світло відключали.
(А дітки ж з того й прибували!)
А зараз світла повна хата,
та тільки де ж ту хату взяти?
За щастя більшості – кімната,
де їх п’ять душ, ще й мама з татом…
А уряд вперто верещить,
що мусить кожний народить
хоч троє діток для країни,
для демографії! Бо згинем!
Та ж нас і так ведуть до згину –
народ не розгинає спину
на своїх мізерних городах –
стоять всі рачки в хороводах,
щоб урожай з цих соток зняти
і щоб сім,ю прогодувати…
Реформи роблять для народу,
а хто на те давав їм згоду?
Закон пенсійний – це страхіття!
веде нас всіх до безробіття
і не життя, а животіння,
знущань , біди і зубожіння!
Ще мудрий кодекс податковий,
він для людей такий збитковий,
що вони справи закривають
і на поліпшення чекають…
А наші мудрі кровосісі
(від мудрості товсті та лисі)
всі на зарплату мають вілли,
а нас вважають за дебілів,
бо де, скажіть, в яких країнах
народ стоїть так на колінах?
Та починайте, гади, з себе
і визначіть – вам скільки треба,
щоб себе гідно почувати
і гордістю країни стати?!
Мільйонні статки - цього мало?
їм до зарплати не хватало
доплат, підвищень, пільг, пайків,
ще й пару сотень батраків,
на оздоровлення копійку –
і ллється все, неначе в лійку!
Ой, бідна ненька Україна!
Скажи, Господь, чому не згине
та нечисть бісівська, що нас
гнобить і нищить повсякчас?!
Та все ж ми маємо надію –
пошле нам Бог святу подію
і прибере їх Божа сила!
ЩОБ НАМ НЕ БРАТИСЯ ЗА ВИЛА!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276531
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2011
автор: Анатолійович