Ізолюйте мене від суспільства,
придушіть в гамівному мішку.
Я помру, видихаючи совість
і велику суспільну брехню.
Розтовчіть об асфальт мені голову,
розітріть в порошок окуляри
і взагалі будь-які емоції з обличчя,
раз рожевий мені вже не личить.
Заплатіть за проїзд автострадою,
поетапно ховаючи блеф.
За обман вам платитимуть правдою
Ті, хто вірою вічно живе.
Я втомилась від багаточисленних людей,
що при зустрічі вічно вітаються,
хоч насправді прирізали б мене в перевулку,
але дивлячись в очі всміхаються.
́́́Підпаліть мої речі на розі,
й погасіть все це літром бензину.
Я втомилась, я більше не в змозі,
Я від відчаю лізу на стіну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: торт