Говорячи до тебе мовчанням моїх слів,
що сенс втрачають з кожним подихом,
я стала тим, чого ти так хотів,
до чого прагнув з кожним дотиком.
Розчиняючись в обіймах своїх снів,
що були чужими мені довго так,
я відчула те, чого сказати ти не зміг
за першим думок поривом.
То іди... іди скоріш,
не вертаючись ніколи вже!(...)
З картин пам'яті мене обріж
і залиш мене у спокої.́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276454
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: drowned in the summer