Свято! Свято? Незалежність?
А від чого незалежні ми?
Бо залежність, як безмежність:
Безробіття й вічний ріст ціни.
Двадцять років знову й знову
Чуємо: "Нам краще буде жить".
Олігархів нова змова:
Треба бидло все-таки добить.
І придумали реформи,
Щоб скрутити зовсім в бублик нас,
Встановили нові норми
І на світло, й побутовий газ.
Працювати довше будем...
Та чи будем краще й довше жить?
Олігархи вперті люди -
Їм би Україну доділить.
Загребущі й завидющі -
Ще не все розкрали й розгребли.
Продають за злато душі -
Обездушіли давно вони.
Тільки ми ще вірим вперто:
Прийде світлий й довгожданий час.
Не дамо Вкраїні вмерти,
Не дамо скрутити в бублик нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276378
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Радченко