Колись і я був молодим:
Веселим, гарним, незалежним, -
Життя здавалося безмежним,
Тепер на скронях сивий дим.
Минула молодість, як мить,
Бо час не можна зупинить.
Кохав я дівчину тоді,
Здавалось нам, що це навіки,
Та не з’єднались наші ріки, -
Були ми дуже молоді.
Таке трапляється, на жаль,
І серце сповнює печаль.
І спохмурнів недавно світ:
Знайшов я в Неті, друзі милі, -
Вона давно уже в могилі.
Було їй всього тридцять літ.
Кольнула в серце новина:
За що покарана вона?
Скажи, мій Боже, Ти чому
Одним даруєш все, що треба,
А інших змолоду – на небо?
Як визначаєш – Що й Кому?
І в чім була її вина?
Така історія сумна.
19.08.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276373
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Микола Верещака