Життя постійно утікає, мов пісок,
Продажністю в щоденності іскриться
Та холодом проймається висок,
А постріл в душу угризається велично.
І все проходить, наче клятий сон,
Лишаються мазки гріхів розкритих,
Лиш хочеться згорнутися в клубок
Та в немочі, мов сіромаха, вити.
Однак проходить тихо день за днем,
Шукають щастя люди у коханні
І дякувати Богу, що іще живем.
Що ще щось виграємо у змаганні -
Колись Фортуна нас таки знайде,
Щоб світлим оком на буття поглянуть.
16.08.2011 року Сокаль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276305
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 21.08.2011
автор: hronik