Ти чуєш кохана... Вже осінь настала,
А я непомітив її під вікном.
Лиш усмішку ніжну в очах, що блищала,
Як зорі, що сяють над нашим селом.
Я зорі збираю як перли в намисто,
Яке подарую кохана тобі.
Щоб місяць стежину світив тобі чисто,
Щоб очі не плакали рідна твої.
Ти чуєш кохана... Шепочуть дерева
І падає листя під ноги тобі.
Я є твій художник, а ти королева,
Нам жити і жити без сліз і біди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)