Брате Тарасе,
Куди ж ти дивився?!
До кого тягнулась
Засліпла душа?
Хіба ж то людина,
Що Бога не має,
Зрадлива і хтива,
Підступна і зла...
Що примха
Для неї,
Для тебе - кохання...
Даремні надії,
Дурні сподівання,..
Та плачу з тобою...
Моя самота
Тебе розуміє.
О, Діва Маріє!
Тобі він повірить!
Скажи, що існує
Окрема ціна
Пекельного дива...
Бо цього не зна
Мій брат-перебендя,
Свята простота...
...
Сорок років сплило
І Вона повернулась.
Щоб віднайти,
Де тепер Її милий.
«Нарешті ми разом...» -
Сказала собі.
І квіти поклала
Йому на могилу.
_____________________________________
http://www.proza.ru:8004/author.html?yatsenko
http://www.stihi.ru/author.html?yatsenko
http://www.marka.ua/scripts/content.php?view=main
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2763
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.06.2004
автор: Станислав Яценко