У вирої подільської діброви,де погляд вабить велич та блакить,сумує спогад про дитинство юне,де можна було безтурботно жить... А та тополька рідна біля хати росте й росте,все вище від землі,ну а в хатині вже низенька мати готує борщ у глиняній печі. І так пройдуть всі дні і ночі швидко,неначе мить-як фото на стіні,однак залишиться діброва літня,окрилена у всій своїй красі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276178
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Olegatb