Щоночі настирливо сниться
Калини похилений кущ,
Матусі хатина й криниця,
У цвіті і яблунь, і груш.
Нехай ностальгію незриму
І сум на чужій стороні.
Розвіють кущі біля тину,
Бузок, що цвіте по весні.
Шпориш і стежина до ставу,
Що знає тепло моїх ніг.
У співах птахи без угаву,
Я знаю, тут мій оберіг.
Молитись, немов на ікону,
Просити прощення у всіх:
У мами, у рідного дому,
Бо довго не був, а це гріх.
05.06.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276056
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: Олексій Тичко