Широкі автомагістралі.
Давно протоптані стежки.
І очі сповнені печалі.
Давно прочитані книжки.
Уже забуті обіцянки.
Ми по інерції пливем.
Уже не ті з тобою ранки.
Чого й куди тепер грядем?
Сухими стали поцілунки.
Лишає рани дотик рук.
На показ злих очей дарунки.
Не має болю час розлук.
Смачніша зранку чужа кава.
Та скоро знову час мине –
Нова знайдеться нам забава.
Чому так? Хто із вас збагне?
10.03.210
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276002
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Галина Булочникова