Дозволь залишитись...піти...
Дозволь померти... ні, забути...
Дозоль писатиму листи...
Та ні, цього не може бути.
(Я не померла, ще жива...
То дай дожити до кінця...)
А сивий вітер обрива
Оті слова де смута ця...
Дозволь піти... дозволь лишитись...
Дозволь ще бути, хоч би мить.
Дозволь у ласках не забутись...
Хоч там ще глибоко... щемить.
Дозволь у відчаї тонути...
Щоб не побачити тих снів
Де ти посмів мене забути...
Де я не чую інших слів.
Дозволь допити і напитись...
Бо все що є, воно таке,
Що хочу бачити й дивитись,
Що все довіку є тривке.
Дозволь на мить... або піди...
І повернись уже не тим...
До краю бігти чи дійти...
Якщо дійти, то все ж, за чим?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275960
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: С. Мабуть Ні...