То був травень. То була весна.
Вигадка. Містерія. І сон.
Спала на свідомість пелена,
Незбагненна, як світіння од ікон.
Хтось курив чаклунський фіміам.
Вивсь димок і вививав химери.
Ущільнивсь ефір - і стався храм.
Й навстіж розчинив прозорі двері.
Я й сама зробилася крізна́,
Ставши під склепінням того храму.
То був травень. То була весна.
Незбагне́нні знаки фіміаму.
…В’ється дим, густіший сивини
Й лащиться до ніг, мов хліба просить.
В паперових човниках весни
Нездійсне́нні сни хоронить осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2011
автор: Валя Савелюк