Не відчувать нічого тільки статуї. А чим чистіша душа, тим сильніше вона відчуває.
Зазвичай, те, що є чужерідним - заважає..
А не турбує воно лише тоді, коли це - твоя частина. Коли воно вросло, глибоко пустивши коріння…прямо всередину тебе.
А коли воно тільки отак - на поверхні...воно заважає,
і на нього реагує ввесь організм .Воно отруює і організм панікує.
Може сльози тоді спосіб прогнатице все...
Спочатку вони спосіб зухвалого виклику, а потім спосіб каяття
Але ж було
куди ти дінеш те, що було?
воно в памяті…
та ще й привязане до купи схожих інцидентів, які я так щіро сповідувала .не так давно.
то закрило ті всі сторінки
але інколи –мій настрій – припадок агресивного тупого рецидиву поганого настрою та апогею пригнічення - то неначе вітер який трохи приоткриває архів моїх пороків…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275667
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2011
автор: Ентелехія