Встань,Тарасе,подивися,
Як ми поживаєм,
Як здобули Україну
Й самостійну маєм.
Маєм ми тепер свободи,
Тарасе, до ката
І кидає по всім світі
Вкраїнського брата.
Знов працюєм батраками
У польського пана
Припадаєм на полях
На оба "коляна".
І лишають наші хлопці
Теплії постелі
Й я подався на зароби
З рідної оселі.
Інструментом моїм стали
Шуфля і рискаль
І мені вже все єдино
Поляк чи москаль
На кого маю робити
В зуби заглядати
Бо не хоче моїх рук
Українам - мати.
І роблю я кожен день
По годин п'ятнадцять,
Був би більшим світлий день
Робив би всі двадцять.
І не те,що я так хочу
Панове бажають
Все одно за цілий день
Одну плату мають.
І пустаки я робив,
І землі нарився
Не один раз при роботі
Гірким потом вмився...
Спи спокійно наш Тарасе,
Не журись ти нами,
Як ходили , так і ходим
По світі з торбами.
1993 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275451
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2011
автор: Олекса Терен