Незалежності України сповнилося уже, як 20 літ,
Заплаканими очима дивиться вона на цей світ,
Бо залежною Україна від Росії ще більш стала,
Газове питання в цій справі вирішальним постало.
Залежна наша Україна від Америки й Європи
Диктують умови, як нам, українцям жити, хлопи,
Скільки гривнів за комуналку та ще й квартиру платити,
Скільки років всім нам до тої пенсії ще робити.
У нашій країні повний безлад і бардак. Невже, не так?
Зарплату по декілька місяців не платять і мовчать,
"Геть з роботи!"- Якщо правду комусь ти ненароком сказав
І затягають по судам, забудеш, як тебе, і звать.
Лікарям-плати, вчителям-плати, міліції -грошей дай,
Всі чекають на мзду, хоч хату і обійстя продавай...
Ростуть статки від "прихватизованих" земель багатіїв,
Тануть гаманці від цін пенсіонерів і трударів.
Але не всі у нас такі мордовороти і хижаки,
Є люди світлі й серця їх повні любові й доброти,
Вирощують хліб і ще й до хліба, добувають вугілля,
Будують дороги, розвивають таланти у співах.
Десь там, на Дніпровських київських кручах, де Дніпра водограй,
Посадили на честь Незалежності, калиновий гай,
Палахкотять калинові кетяги червоною кров"ю,
Нагадуючи про боротьбу за свободу і волю.
Україно моя, мій рідний край! Прийшла знов пора, повстань!
Зроби свій демократичний вибір та вийди на Майдан,
Покажи свій козацький сильний дух! Ух! Поклади всьому край,
Стань вільною й незалежною серед світових держав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275397
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2011
автор: Макієвська Наталія Є.