душі дві летіло
у синяві неба
здіймалися крила
лебідка і лебідь
так чисто і ніжно
по небу летіли
так свято аж грішно
безмежно любили.
роздер тишу постріл
лебідка упала
упала на острів
і квіткою стала.
а лебідь курличе
лебідку шукає
так плаче, так кличе
знов постріл лунає.
цвіте десь на острові
троянда-лебідка
з колючками гострими
сумна дивоквітка.
а лебідь розбився
об моря каміння
і там залишився
лиш крику гоміння.
у шумі прибою
троянда співає
співає з любов*ю
так ніби востаннє.
а лебідь відлунням
і чути лиш ехо
не серце - страждання
лебідка далеко.
троянду зірвали,
погрались, набридла
на берег поклали
не чути, не видно.
запізно побачив
цей лебідь лебідку
камінням закрив,
обійняв дивоквітку.
відтоді щоранку
оплакують хвилі
лебідку-коханку
що лебедю мила.
а лебідь курличе
лиш сонце заходить
так плаче, так кличе
та ніяк не знаходить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275260
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2011
автор: river