Вже не сміється. В крапельку застигло,
Між уст солодке літо молоде,
А вітер безсоромно спину вигнув,
Під плащ, що осінь старанно пряде.
Під дощ, що потім щедрістю проллє,
Під гілля розфарбоване в брунатне,
І буде все червоне, аж гранатне,
Чужим залишиться, та поки все моє.
Та поки в поцілунках вся земля,
І вітер розкуйовджує волосся.
Можливо то мені лише здалося,
Але ж я бачила майнула тінь твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275191
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.08.2011
автор: Галина Малюга