До тіней гостриться проміння,
Буркоче джміль, бринить бджола …
В моє дитинство проросла
Кудлата пам'ять з - між каміння .
Прожитих опарів зола
Вдяга її в своє одіння,
Та зріє дивне просвітління
На скибах зрілого чола.
Дарма , що вже пора осіння
Сміється з юного тепла,
В мені ще сила чимала
Здолати жовчний подув тління,
Аби хоча б в сердечних сінях
Ява дитячих літ жила.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275141
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Рідний